Посланя і Історія



Посланя

СНМ – Музей русиньской културы в Пряшові на основі сондованя і научного баданя зберать, хранить, професіонално оброблює, робить доступными шырокій громадї і оцїнює доказы о матеріалній і духовній екзістенції і актівітах русиньского жытельства. Орьєнтує ся на музейну документацію розвитку наукы, културы, уменя і технікы на теріторії Словакії, як і на факты о русиньскім жытельстві в загранічу (еміґрація в минулости і сучасности), што значіть, же ся формує як єдно з меджінародных конзултачных центрів на теріторії компактно заселеній Русинами.

Музей має створену концепцію едічной роботы заміряну на документацію свідчінь і споминань іщі жыючіх памнятників з розлічных областей жывота русиньской меншыны на Словакії. Спорадічно, в залежности од фінанчных можностей, буде зоставлёвати і выдавати зборник робот авторів тематічно заміряных на русиньску народностну меншыну і мултікултурны одношіня, як і соціо-културны шпеціфічности Словакії, котра вєдно з остатнїма країнами є частёв ґлобалізуючой ся Европы і світа.

Цїлём робітників музея є поступно зложыти вецеязычный каталоґ здобытых експонатів, адекватно підвышовати уровень пропаґачных матеріалів, намагати ся здобывати фінанції на ход музея з розлічных здроїв (і меджінародных) і робити далшы крокы на розвой музея. 

Історія

Основаня Словацького народного музея – Музея русиньской културы в Пряшові ся приправлёвало в дость тяжкых сполоченьско-економічных і соціално-правных условіях, детермінованых формованём новых поглядів на минулость, сучасность і будучность, а то в контекстї културного і народного возроджіня так маёрітного, як і мінорітного жытельства Словакії. Дінамічный процес змін проходить під впливом аплікації демокрації западного тіпу, ґлобалізації, гуманізації, мултікултурных теоретічно-практічных актівіт і розшырює ся до вшыткых областей людьского дїятельства, маёрітной громады, народностных меншын, значіть і до свідомости Русинів, котры жыють на Словакї і в загранічу.

Акцептованя русиньской народностной меншыны на теріторії Словакії ускорили выслїдкы списованя людей на Словакії в 1991 роцї, кодіфікація літературного русиньского языка 27. янаура 1995 а наслїдно і выслїдкы списованя жытелїв, домів і квартелїв в роках 2001 і 2011. Поступне наростаня кількости жытелїв з русиньсков ідентічностёв у трёх уведженых списованях жытелїв выкликав факт, же в роцї 2011 Русины ся стали третёв найвекшов народностнов меншынов на Словакії. Так на Словакії єднозначно была зафіксована русиньска народностна меншына, котра пожадовала єднакы права і повинности, якы мають і іншы народностны меншыны в СР.

Проявом акцептації права русиньского жытельства было і рїшіня Міністерства културы СР ч. MK – 5631/2006 – 110/21651 з 11. децембра 2006 – посередництвом зміны в штруктурї орґанізації Словацького народного музея в Братїславі створити од 1. януара 2007 самостатну орґанізачну єдиніцю – Музей русиньской културы в Пряшові. Шырокій громадї быв музей отвореный 21. фебруара 2008 як мултіфункчный простор в дочасно арендованых просторах.

Наслїдком вынятя маєтку спід справы Міністерства обраны СР кінцём рока 2011 СНМ – МРК в Пряшові здобыв до своёй компетенції будову бывшых Касарень Антонїна Запотоцького на Масариковій уліцї ч. 20 в Пряшові. Oд 1. апріля 2012 музей не быв отвореный шырокій громадї. По перестїгованю адміністрації і збіркового фонду музея з Масариковой уліцї ч. 10 на Масарикову уліцю ч. 20 в Пряшові ся просторы приправлёвали про музейну і експозічну роботу. Музей на новім містї дїє oд 1. юна 2012. Часть просторів у будові музея нa 1. штоку была отворена 30. децембра 2013.